Ексміліціонер став серійним вбивцею. Хто такий Сергій "Мурчик" Довженко, який тероризував Маріуполь (фото, відео)

У Маріуполі на зламі століть з 1999 по 2002 рр., стати жертвою маніяка можна було досить просто. Убивця приходив раптово, спокійний та холоднокровний, обираючи своїх жертв через власну образу або ж заради наживи. Його звали Сергій Довженко — один із найбільш відомих українських серійних вбивць. На його рахунку щонайменше 19 жертв, та суд визнав причетність тільки до 17.

Перевертень в погонах — спочатку маніяк був правоохоронцем

Сергій Іванович Довженко народився 30 червня 1972 року в Маріуполі. Закінчив комерційний технікум, служив в армії, професійно займався боксом — був дворазовим віцечемпіоном України. Серед друзів мав прізвисько "Мурчик". Після розпаду СРСР торгував на ринку, згодом влаштувався у фірму "Цитадель", а потім — до лав міліції. Але кар’єра правоохоронця тривала недовго.

У червні 1997 року офіс його колишніх роботодавців — тієї ж "Цитаделі" — було пограбовано. Загинув охоронець, а з місця злочину зникло 5 тисяч гривень. Кулі збігалися з гільзами від пістолета Довженка. Його заарештували просто на роботі, проте брат-юрист допоміг довести фальсифікацію експертизи. Після восьми місяців у СІЗО Сергія звільнили. Але до міліції дорога була закрита назавжди.

Цей момент, як пізніше з’ясують слідчі, став поворотним. Приниження, безробіття, недовіра — усе це перетворило амбітного спортсмена на одержимого месника.

Все почалось з кривавої помсти

Довженко вирішив помститись тим, хто на його думку, став причиною проблем. Першим у списку ворогів став колишній начальник, бізнесмен Володимир Чекмак. Вважається, що 19 листопада 1998 року під час віялового відключення світла Довженко чекав на нього біля під’їзду, переодягнувшись у міліцейську форму. Коли Чекмак відчинив дверцята автомобіля, його розстріляли впритул із помпової рушниці. Потім убивця добив жертву ножем. Загинув також Ігор Каримов — колега Чекмака. Це була лише перша ланка у ланцюзі жорстоких убивств. Поранених було ще двоє. Довженка вже почали підозрювати, але його дружина дала йому алібі.

Прикидався поліцейським, щоб вбивати

У квітні 1999 року Довженко вбиває продавчиню парфумерії Валентину Гладиліну, яка впустила його у квартиру, вірячи, що перед нею правоохоронець. У жінки вкрав тисячу доларів. У червні того ж року вбив подружжя міліціонера Олександра Кокіна та його дружину, а тещу тяжко поранив. Знаряддя — пістолет з п’ятьма нарізами, нетипова кількість для звичайної зброї. Цей факт пізніше зіграє вирішальну роль у викритті вбивці.

Поступово мотив помсти перетворився на корисливий розрахунок. Довженко знаходив жертв через газети з оголошеннями про продаж техніки. Так загинули сім’ї Шевченків та Вакуленків, які намагалися продати відеокамеру й комп’ютер. У липні 2000 року Довженко вбиває свого знайомого Віталія Шемякова, що шантажував його, вимагаючи гроші за мовчання. За вбивство Шемякова, який до слова й продав йому пістолет, засудили і пізніше реабілітували іншу людину.

15 грудня 2000 року у Приморському районі розстріляно Довженко розстріляв патруль з трьох міліціонерів. Вони побачили його, коли він ніс переховати зброю. Хотіли затримати. На місці вбивства до повномасштабного вторгнення стояв пам'ятний знак.

2001 року Довженко вбиває Клавдію Бондаренко — матір свого знайомого Шемякова, яка не вірила у вину засудженого за смерть сина. Щоб відвести підозри, маніяк розстрілює її сусідів — Галину Іванову і її 12-річну онуку Таню. Квартиру грабує.

Його останніми жертвами стали Артур Фролков і громадянин Югославії Ацо Симович, які продавали ноутбук. Саме після цього вбивства, 17 травня 2002 року, Довженка впізнав колишній колега-міліціонер. За кілька годин його затримали.

Суд і вирок

Суд у Маріуполі розпочався 9 січня 2003 року. Його брат знову хотів захищати Довженка, проте суд відмовив. Маніяк був спокійний і заявив: "Майже всі вбивства були скоєні з однією метою — покарати тих, хто знущався наді мною". 8 вересня 2003 року Апеляційний суд Донецької області визнав його винним у 17 убивствах та засудив до довічного ув’язнення. Судово-психіатрична експертиза встановила: осудний, "потайний, амбітний, мстивий, має риси лідера, мотив злочинів — корисливість і помста, трансформовані внутрішніми несвідомими маргінальними та некрофільними тенденціями особистості".

Раніше "Телеграф" розповідав про найжорстокішого українського маніяка — Анатолія Онопрієнка. На його рахунку — 52 жертви.