Труп пролежав у квартирі 18 років: як мати та сестра жили з муміфікованим тілом

У місті Костянтинівка Донецької області поліція виявила муміфіковане тіло 22-річної Дарини, яке пролежало у будинку майже 18 років. Весь цей час поряд з трупом жила мати дівчини і протягом кількох років її молодша сестра Заріна.

Страшну знахідку правоохоронцям вдалося виявити завдяки сестрі Дарини. Дівчинка померла, коли Заріні було 12 років і наступні сім років вона прожила поряд із тілом родички. Мати вважала, що її дочка жива. Про це йдеться у матеріалі Hromadske.

Довгі роки Заріна не розкривала сімейної таємниці — ні в школі, ні навіть родичам. Коли їй було 19 років, вона покинула рідний будинок і тоді вперше змогла розповісти, що відбувається за його стінами.

Як жила родина і якою була мама

Заріна поділилася спогадами зі свого життя.

"Наша сім’я завжди була бідна. Мама [Оля] перестала працювати, коли мені було п’ять. Ми росли без татів. Ми із сестрою народжені поза шлюбом від різних батьків. Я ніколи не бачила свого тата. Ім’я і прізвище знаю, але на цьому все. Він не з України. Ми жили на допомогу матері-одиначки, ще була якась субсидія. Попри те, що мама не працювала й була вдома, моїм розвитком займалася сестра. Завдяки їй я спершу добре вчилась. Коли мені було 8 років, у моєї мами помер батько. Вона його дуже любила. Після цього вона почала змінюватися. До цього мама хоч трохи спілкувалася з людьми, мала якісь знайомства. Але загалом до світу ставилася з недовірою. У мами в сімʼї були ще три сестри. Там були "улюблениці", а когось вважали не дуже, постійно щось ділили. Але це не надто дивно, думаю, у багатьох сім’ях таке буває." , — ділиться спогадами Заріна.

Проте більше вона запам’ятала матір уже у зміненому стані. За словами дівчини, Ольга заклеювала вікна папером, спала з сокирами під подушкою. Тоді вона казала, що щось бачить і чує голоси.

"Я цього не бачила й не чула. І було дуже дивно, що я відчуваю одне, а мама — зовсім інше. Вона садила нас із сестрою і постійно розповідала якісь історії. Я тоді думала, що це правда. Почалося з того, що вона казала, ніби її сім’я — не її, що її підкинули, що в неї є багаті родичі. Я була дитиною, у мене не було життєвого досвіду, щоб це оцінити. Ніхто з її родини не сприймав це серйозно, хоча вона їм прямо казала: "Ви — не моя сім’я". І жодної реакції. Тоді вона ще спілкувалася зі своєю мамою та сестрами. Ті лише інколи казали: "Олю, що ти чудиш?", — підкреслила Заріна.

При цьому в школі дівчину били, тому їй буквально не було кому розповісти, що діється за зачиненими дверима її будинку.

При цьому мати Заріни була проти будь-якого спілкування. До 19 років вона водила Заріну за руку і постійно повторювала, що можуть вкрасти.

У ліжку з мертвою людиною

З розповіді дівчини, загибла Дарина отримувала стипендію і приносила її додому, оскільки сім’я зовсім не мала грошей. Іноді не було грошей на їжу, а їхня мати важила до 40 кг.

Приблизно у той період, за спогадами дівчини, у її сестри почалися проблеми зі здоров’ям. У неї був сильний псоріаз (шкірне захворювання) та якісь напади – можливо, епілепсія. Спочатку їхня мати викликала швидку, але потім перестала водити дівчину до лікарів.

"Під час нападів сестрі здавалося, що вона помирає. Вона могла кричати. Мене це дуже лякало. Її теж, бо не розуміла, що з нею відбувається. Вона продовжувала ходити в училище, але й там у неї траплялися напади. Через це її почали булити, друзів вона там не мала. Потім вона взагалі перестала виходити з дому. Після смерті її не шукав ніхто. Це сталося 19 грудня 2006 року. Моя сестра кричала весь день, а ввечері вона перестала… Мама сказала, що Дарина жива, що її треба покласти в ліжко й відігріти. Ми спали з мертвою людиною 4-5 днів в одному ліжку", — каже Заріна.

Дівчина помітила зміни на тілі своєї сестри та розповіла матері, а та просто перенесла Дарину на інше ліжко.

"Протягом місяця я бачила, як тіло розкладається. Мама казала, що з Дариною все нормально. Мама заборонила мені говорити про це комусь. Лякала тим, що мене посадять у колонію і будуть насилувати. Якщо хтось із людей її питав, де Дарина, мама казала, що сестра вийшла заміж і виїхала за кордон. У мене не було думки звернутися до когось. Відчувала, що я сама в маленькій кімнаті й більше нікого немає у світі. Світ показав, що я нікому не потрібна", — ділиться сестра загиблої.

Якось до квартири прийшла сусідка разом із поліцейським та працівниками ЖКГ, які перекривають воду. Вони вибили двері і побачили сміття, але до кімнати, де лежала Дарина, не входили.

"Подивилися на мене й сказали: "О, ще одна хвора росте… ще одна ку-ку". Перекрили воду й пішли. Цей випадок багато що показує. Бо зайшов представник влади, побачив це все, посміявся й пішов. Я була неповнолітня. Вони мали б повідомити соцслужби, але ніхто нічого не зробив. Мама взагалі не платила за комунальні. Нам відключили світло, газ, воду. Також мама перестала сміття виносити з квартири. Коли зламався туалет, ми випорожнювались у пакет, який вона залишала у квартирі. Я не милася. Я бруд зчищала із себе. Мама мене не пускала на медогляд у школі, поки я туди ходила", — додала Заріна.

Через роки дівчина сказала матері, що сестра не повернеться. Але у Ольги у відповідь трапилася істерика та напад агресії. Досі вона вірить, що Дарина жива.

Сестра сама розповіла поліції та кремувала Дарину

Після школи Заріна працювала у теплиці, а у 19 років переїхала до Києва, де замість обіцяної роботи офіціанткою фактично опинилася у трудовому рабстві: жила при ресторані, працювала за їжу та майже пів року не могла піти. Втекти їй допомогла знайома.

Лише через роки вона спромоглася розповісти свою історію. Але перший психотерапевт не зміг її навіть дослухати, а юрист лише порадив забути про минуле. Тільки під час повторної терапії вона отримала підтримку і наважилася звернутися до поліції.

"Через довгий час я вирішила розповісти психотерапевтці цю історію. Вона була першою, хто сказав: "Заріно, із цим треба щось робити". Вона дивилася на це з погляду мого зцілення, бо жодна терапія не допомогла б, якби я далі носила це всередині. Багато людей не вірять, бо це лякає. Але це сталося. Моя мама не була наркозалежною, не була класичною алкоголічкою. І я виросла нормальною, хоча були мільйони шансів стати зовсім іншою. Якщо це трапилось зі мною, значить, це може повторитись і з іншими. Це більше про систему. Якби соцслужби прийшли раніше — нас би забрали, можливо, у дитбудинок. Там теж не найкращі умови, але моя сестра була б жива. І скільки таких історій за зачиненими дверима… Ми жили на п’ятому поверсі, сусіди з усіх боків — і нікому нічого не було потрібно", — ділиться Заріна.

Влітку 2025 року вона разом із адвокатами звернулася до поліції. Після цього правоохоронці прийшли у квартиру та виявили там муміфіковане тіло сестри та відкрили кримінальне провадження. У листопаді того ж року 58-річній Ользі оголосили підозру в злісному невиконанні батьківських обов’язків та нарузі над тілом померлої. Також жінка була направлена ​​на експертизу для встановлення її психічного стану.

Дівчина сама кремувала свою сестру, а її мати, мабуть, навіть про це не знає. Експертиза встановила ненасильницьку смерть. Але після 18 років важко точно визначити причину.

"Що я відчуваю до мами зараз? Якщо думати, що вона хвора людина і їй потрібна допомога, то мені її шкода. Таке може статися з будь-ким. Ми опинились у просторі, де були невидимими. Але з іншого боку, у мене дуже багато негативних емоцій. Зараз я поставила собі за мету побудувати нормальне, щасливе життя. Це мій обов’язок перед собою — зробити своє життя хорошим, бо мені дано шанс вижити. Якось так сталося. Я залишилася нормальною людиною. І я хочу використати це для чогось хорошого, а не для того, щоб далі боротись із цим жахом", — розповідає сестра загиблої Дарини.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що на Одещині жінка зберігала труп сина у своїй квартирі.