Доля полонених: як до них ставилися в різних культурах протягом історії

Після запеклих битв на полях бою завжди залишається велика кількість убитих, полонених і поранених воїнів. Їхня доля нерідко була трагічною, адже ставлення до полонених суттєво різнилося залежно від культурних традицій, епохи та конкретних обставин.

Винищення як норма в стародавньому світі

У давнину ворожих воїнів часто вбивали або продавали в рабство, інформує портал fishki.net. Їх сприймали як потенційних ворогів, здатних знову взятися за зброю при першій нагоді. Багато стародавніх цивілізацій не робили різниці між військовими та цивільними мешканцями захопленої території. Через це смертна кара чекала на всіх чоловіків, а жінок і дітей, у кращому випадку, обертали на рабів.

Приклади більшої терпимості

Проте з часом деякі культури ставали більш поблажливими до полонених. Наприклад, у Стародавньому Римі їх інколи звільняли після принизливого обряду, під час якого безброннему й роздягненому полоненому доводилося проходити під спеціальною аркою. Після цього він вважався вільним, однак повернення на військову службу для нього ставало неможливим.

В ісламській традиції, згідно з заповітами пророка Мухаммеда, переможці мали дбати про полонених одновірців, а не вбивати чи морити їх голодом. Однак це правило поширювалося лише на мусульман, у той час як християн та язичників часто безжально винищували.

Жорстокі традиції та їх послідовники

Були й культури, де полонених зовсім не щадили. Китайські воєначальники, такі як Бай Ці, вважали за необхідне знищувати всю живу силу ворога, аби в майбутньому уникнути будь-якого спротиву. За їхнім прикладом діяли монгольські завойовники, які використовували полонених в якості "живого щита", посилаючи їх попереду військ під час облог.

Особливу жорстокість проявляли в середньовічній Європі під час Хрестових походів та релігійних війн. Полонених інакодумців і єретиків часто вбивали без жодної милості, попри заклики до терпимості з боку окремих духовних лідерів.

Еволюція на Русі

На Русі ставлення до полонених також еволюціонувало з плином часу. Спочатку під час набігів їх захоплювали з метою продажу в рабство на грецьких та хазарських ринках. Проте пізніше могли відпустити додому, поселити як залежних селян або навіть узяти на військову службу.

Від жорстокості до гуманізму

Загалом, можна відзначити поступове пом'якшення правил поводження з полоненими протягом історії, що відбувалося паралельно зі зміною ментальності та більшою гуманізацією військових конфліктів. Однак жорстоке винищення або навпаки обмежена терпимість до ворожих воїнів залежали від конкретних культурних традицій і військово-політичної доцільності в кожному окремому випадку.

Наприклад, у Середні віки в Західній Європі з'явилася практика викупу полонених, а не їх вбивства чи поневолення. Під час Великої Північної війни на початку XVIII століття за наполяганням Петра I полонені шведські офіцери утримувались у відносно гідних умовах. А в ХХ столітті поступово формувалися сучасні норми міжнародного гуманітарного права щодо статусу військовополонених.

Отже, ставлення до полонених змінювалося протягом історії від тотального нещадного винищення до певних проявів милосердя та гуманізму, що стали особливо помітними в новітню епоху. Проте ці позитивні зрушення відбувалися повільно й нерівномірно в різних культурних традиціях.

Також "Телеграф" писав про те, як довго жив воїн у Середньовіччі. Окрім цього, вас може зацікавити, чому главу католицької церкви називають "батьком".