Вижив на фронті, але не дочекався лікарів удома: на Кіровоградщині рідні не змогли викликати швидку ветерану

Читать на русском
Автор
5535
46-річний Дмитро Заіка не дочекався допомоги лікарів. Фотоколаж "Телеграфу". Новина оновлена 13 квітня 2024, 09:28
46-річний Дмитро Заіка не дочекався допомоги лікарів. Фотоколаж "Телеграфу".

Рідні ветерана вважають, що його вбило недбальство і байдужість людей у білих халатах

Цього тижня у селищі Смоліне на Кіровоградщині попрощалися з 46-річним Дмитром Заікою. Чоловік захищав країну з перших днів повномасштабного вторгнення РФ, був важко поранений, але помер від серцевого нападу в рідному домі. Родина військового впевнена, якби не байдужість лікарів, він міг би жити. "Телеграф" дізнався подробиці трагедії.

До 24 лютого 2022 року Дмитро Заіка не мав жодного стосунку до війська, більшу частину життя працював на шахті. Але вже наступного дня разом з сином Олександром пішов добровольцем на фронт. І це попри те, що лише недавно йому замінили тазостегнові суглоби, а на одній нозі навіть ще не зняли шви. Воював чоловік у складі 178-го батальйону 121-ї окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ, де виконував обов'язки командира відділення управління.

— 13 травня 2023 року батька було важко поранено, ворог скинув з дрона вибухівку на позиції, а осколки пошкодили йому легені, — розповів "Телеграфу" Олександр. — Після лікування та реабілітації батько знову воював, списали його за станом здоров’я (за сукупністю травм дали ІІ групу) лише два місяці тому.

9 квітня Дмитру стало зле, на допомогу йому кинулась мати, намагалась привести до тями — робила штучне дихання і непрямий масаж серця. Пізніше до порятунку приєднались сусіди, бо викликати швидку рідним ветерана не вдалося.

— Місцева швидка не захотіла їхати, сказали телефонувати до Малої Виски чи Кропивницького. Від нас це 40 і 80 км відповідно, а до нашого пункту екстреної допомоги — 300 метрів, вони могли дійти пішки, — каже син Дмитра. — Врешті-решт приблизно через півгодини з сусіднього села Хмельове приїхала "буханка", в якій і нічим було надавати допомогу. Я був на місці, коли лікарі спускалися, а батько вже помер.

Коли я навідався до лікарні — медики були на місці, новенька швидка Renault, оснащена всім необхідним, також. Тобто надавати допомогу було чим і кому, але цього зроблено не було. Чому так — незрозуміло, ці ж люди давали клятву Гіппократа і мають рятувати, тим паче ветерана війни. Сьогодні не стало мого батька, а завтра таке може статися з чиєюсь дитиною чи дружиною. До речі, після того як ми надали розголосу ситуації, наша швидка стала приїжджати на виклик за дві хвилини. Не розумію цього цинізму, що це за вибірковість така? — обурюється син.

Олександр додав, що причиною смерті батька вказана серцева недостатність, а за словами патологоанатома, чоловіка можна було врятувати. "Телеграфу" поки не вдалося отримати пояснення медиків пункту екстреної допомоги, чому вони відмовились надавати допомогу ветерану.

А от журналісти "Громадського" поспілкувались з Миколою Дударчуком, директором КНП "Смолінська медико-санітарна частина", куди також звертались рідні Дмитра. Він пояснив, що "екстрена невідкладна допомога часто-густо не виконує свої обов'язки", тому час від часу на виклики виїжджає фельдшер, що чергує в приймальному відділенні.

Виявилося, на момент звернення близьких Заіки медик надавала допомогу людині з гіпертонічним кризом, а водія не було на місці. Згодом вони нібито таки з'їздили до пацієнта, але по прибуттю на місце їх не пустили. А загалом, зазначив Дударчук, існує проблема в системі екстреної медицини, бо виклики по області йдуть через диспетчера у Кропивницькому, який вирішує, в якому разі надсилати бригаду.

Рідні Дмитра не звертались до правоохоронних органів, хоча вважають, що ветерана фактично вбило недбальство і байдужість людей у білих халатах.

До речі, за Законом по екстрену медичну допомогу, українці мають право звертатися у найближче відділення екстреної медичної допомоги чи інший заклад охорони здоров’я. І медпрацівники зобов'язані надати необхідну допомогу у разі виникнення невідкладного стану, яким вважається "раптове погіршення фізичного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин". А таке мало місце у померлого ветерана.

За ненадання допомоги хворому медичним працівником без поважних причин передбачена кримінальна відповідальність за ст. 139 КК України. Покаранням за це у разі смерті пацієнта може стати обмеження волі на строк до 4 років або позбавлення волі на строк до трьох років.

Матеріал опублікований українською мовою — читати мовою оригіналу