Любовні ігри предків: пікантні деталі інтимного життя українців в давнину

Ставлення до еротики й інтиму у традиційній українській культурі суттєво відрізнялося від сучасного. З одного боку, під впливом християнської моралі всі статеві стосунки проголошували гріхом й осуджували. З іншого — його імітація або пародіювання широко зберігали в обрядах ще з язичницьких часів.

Для більш детального аналізу цієї теми ми звернулися до матеріалів порталу inlviv.in.ua , де представлені різноманітні аспекти української культури та історії, включаючи й тему ставлення до еротики й інтиму у минулому.

Дитячі забавки

У традиційних українських родинах батьки уникали розмов на тему фізіології та статевих стосунків з дітьми. Вважалося, що це стримуватиме дитячу цікавість у цій сфері.

Натомість діти дізнавалися про інтимні речі від старших товаришів та в іграх часто імітували статевий акт, який називали "секелянням" чи "тьоркою".

Етнограф Марко Грушевський описує такі дитячі ігри на Черкащині: "Хлопчик з дівчинкою секеляються, а то й дівчатка між собою! Ще й їсти толком не вміють, а вже отакі неслухняні діти обнімаються".

Дорослі сварили дітей за таке, але загалом ставилися поблажливо: "Хай вже пустують собі! Це ж іграшки". Вони намагалися приховати від дітей сферу сексуальності. Проте дитяча цікавість у цих питаннях проявлялася в іграх та фольклорі, які іноді виходили за межі пристойності.

Пробні шлюби

З 14-15 років хлопці та дівчата починали брати активну участь у молодіжному житті села. Улітку вони збиралися гуртом на вулиці, танцювали, співали, жартували.

А восени, коли починалися холоди, дівчата організовували "вечорниці" — збиралися разом у хаті котроїсь із вдів для рукоділля та розваг. Сюди приходили й хлопці, приносили їжу та горілку. Після вечері починалися танці, ігри, жарти. Часто ці розваги мали еротичний підтекст. Зокрема, була поширена гра "цурки", коли хлопець мав зловити та поцілувати дівчину.

Пізно ввечері молодь лаштувалася на нічліг — лягали поруч на соломі чи ряднах. Іноді за взаємною згодою хлопець та дівчина могли вступити в інтимний зв'язок. Але це мало бути обережно, аби не позбавити її цноти перед шлюбом.

Такі "пробні шлюби" на вечорницях дозволяли молоді краще пізнати одне одного, перевірити сексуальну сумісність. Якщо стосунки ставали міцними, пара шукала можливості для інтимних зустрічей наодинці.

"Гріхи" купальські

На Купала зберігалися пережитки архаїчних сезонів колективних шлюбів. Це відображалося у відверто сексуальному характері ігрищ. Тим, хто ухилявся від участі у святкуванні, дівчата співали прокльони, а хлопці лаяли непристойними піснями.

Основні риси колективних шлюбів:

• Відсутність постійних пар і сімей. Чоловіки та жінки жили великими групами, періодично змінюючи партнерів.
• Сексуальні стосунки носили відкритий, публічний характер, не засуджувалися суспільством.
• Діти виховувалися всією громадою, а не окремою сім'єю. Батьківство колективне, а не індивідуальне.
• Відсутнє поняття приватної власності, всі ресурси спільні.

Церква і держава намагалися обмежити "аморальні" купальські звичаї. Гетьман Іван Скоропадський 1719 року видав універсал, в якому погрожував суворо карати учасників "безчинств" та "блуду". Проте ці заходи мали обмежений успіх.

Незважаючи на офіційні заборони, у народній культурі зберігалися пережитки архаїчних уявлень про сезонні колективні шлюби та вільні статеві контакти як шлях підтримки родючості. Купальські ігрища дозволяли реалізувати приховані бажання, що суперечили офіційній моралі.

Укладання шлюбу та ставлення до позашлюбного інтиму

В Україні шлюб укладали за традиційним народним звичаєм, а не церковним вінчанням. Часто пари спочатку вінчалися в церкві, але продовжували жити окремо до весілля, доки не зібрали кошти на святкування.

Іноді траплялося, що подружжя вінчалося, але так і не розпочинало спільне життя. У 1774 році російський синод навіть видав спеціальний указ, що зобов'язував одружених в Україні пар жити разом після вінчання.

Суворо засуджувалася "нечесність" молодої, якщо виявлялося, що вона втратила цноту до весілля. Це пов'язували з архаїчними уявленнями, що гріх нареченої спадає на усіх гостей і загрожує громаді.

Так само суворо ставилися до народження дитини поза шлюбом. Матір-одиначку та дитину-байстрюка ганьбили. Але водночас існували й інші народні уявлення, що такі діти приносять родючість і добробут.

У ті часи існував такий обряд "коїтус" як шлях забезпечення плодючості природи і людей. На полі здійснювали обрядові дії, що імітували статевий акт задля гарного врожаю. У календарних обрядах використовували нецензурну лексику, щоб сприяти розмноженню худоби.

Тому, ставлення до позашлюбного інтиму було неоднозначним. З одного боку — громадський осуд. З іншого — народні уявлення про його позитивний вплив на плодючість і добробут. Сексуальність розглядалася як джерело життєвої сили.

Обмеження та заборони

У традиційній українській культурі існувало чимало обмежень щодо сексуального життя.

Зокрема, цілковитої статевої встриманості мали дотримуватися знахарі, ворожки, шептухи, баби-повитухи. Вважалося, що це пов'язано з їхніми магічними здібностями. Так само тимчасово утримувалися від інтимних стосунків чоловіки перед полюванням, рибальством, оранкою чи іншими важливими справами, а жінки під час вичинки хліба чи ткання полотна.

Церква накладала заборони на статеве життя під час постів, у пісні дні, свята та поминки. Вважалося гріхом мати інтимні стосунки "зі слабості", а не задля продовження роду.

Священики ретельно стежили, щоб діти не були зачаті під заборонені дні. Таких дітей інколи навіть називали образливими іменами на кшталт Ореозіла чи Акакія, щоб показати батьківську провину.

Загалом за рік налічувалося близько 220 днів із заборонами. Але для перевантажених багатодітністю жінок це радше означало полегшення, ніж утиски.

Подружнє життя зазвичай припинялося після народження останньої дитини. Поява ще однієї дитини у літніх батьків викликала глузування.

Отже, традиційна мораль накладала чимало обмежень на прояви сексуальності. Проте ці табу мали певне раціональне підґрунтя і не завжди сприймалися як абсолютно пригнічувальні.

Також "Телеграф" писав про те, чому після 40 жінку називали "бабою". Окрім цього, вас може зацікавити, як жили українські жінки в минулому.