Секретна історія: як у Києві шикарний маєток графині перетворився на моторошну катівню (фото)

Читать на русском
Автор
1375
Садиба графині Уварової
Садиба графині Уварової. Фото Колаж "Телеграфу"

Маєток зберігає страшну таємницю

Багато столичних будинків мають унікальну історію, яка сягає своїм корінням у далеке минуле. Однією з таких будівель є садиба графині Уварової — шикарний маєток, який зберіг свою розкіш і велич до наших днів.

Цей цікавий зразок садибної забудови початку XX століття виконаний у стилі ампір і може похвалитися багато прикрашеним фасадом, інтер’єрами з цікавими рельєфами та розписами, різьбленими дверима та позолотою.

Садиба Уварової є пам’яткою архітектури місцевого значення, однак з часом у його стінах почали відбуватися страшні речі, від яких холоне кров у жилах.

"Телеграф" розповідає історію шикарної садиби, яка згодом перетворилася на місце тортур та загибелі великої кількості людей.

Історія садиби графині Уварової

На початку XIX століття садиба належала Уляні Костянтинівні Веселицькій — вдові останнього російського посла в Кримському ханстві Петра Веселицького.

Після 1894 року цей маєток продали цукровому магнату Лазарю Бродському. Він перетворив усі будинки на ділянці на прибуткові. Цікаво, що у 1899 році під час будівельних робіт на території садиби знайшли скарб із золотими речами, зокрема візантійськими та східними монетами X-XI століття.

У 1911 році Маргарита Бродська, дочка магната, розділила садибу на ділянки та продала. Ділянку №16 придбала графиня Наталія Уварова, дочка цукрозаводчика Федора Терещенка.

На її замовлення у 1912-1914 роках архітектор Павло Голландський зніс старі будинки, заново розпланував садибу та збудував шикарний особняк.

Графіні Уварової на той момент виповнилося 22 роки і вона була дружиною голови київського відділення Російського музичного товариства. Красуня особисто приймала участь в оздобленні особняка, приділяючи увагу кожній деталі — навіть ручки для дверей вона обирала сама.

Графіня Уварова

Маєток графині Уварової вражав своєю пишністю і відповідав високому становищу сім’ї в суспільстві: богемське скло у вікнах, золотий зал для прийому гостей та проведення балів, художня ліпнина, різьблені двері, каміни та мармурові сходи.

Інтер’єри вестибюлю та холу прикрашені декором у стилях ампіру, рококо та ренесансу. Парковий фасад оформлений напівротондою з колонами. На території садиби був сад, який не зберігся.

Не дивно, що у 1916 році велика княгиня, сестра імператора Миколи II — Ксенія Олександрівна, виявила бажання особисто гостювати у подружжя Уварових.

У революційному 1917 дворяни продали будинок і виїхали на чужину.

Вже у 1918 році будинок реквізували німці.

Як шикарна садиба перетворилася на катівню

У 1930-х роках садибу з’єднали переходами з триповерховим будинком №16-а та будівлею колишнього міського початкового училища. Разом з іншими будинками на Липках утворився цілий квартал, де протягом 1919-1987 років розміщувалося губернське, а згодом обласне управління каральних органів ЧК-ОГПУ-НКВС-КДБ.

На території садиби був тюремний підвал, в якому страчували "ворогів народу". Також тут піддавали тортурам "неугодних", проводили допити та застосовували методи різного фізичного та психологічного впливу на бранців.

Саме в маєтку Уварової засідала розстрільна трійка. За словами старожил, Липську вулицю в ті роки називали "найдовшою вулицею у світі", оскільки нею можна було піти в один бік і ніколи звідти не повернутися назад.

Лише у 1987 році особняк передали Українському фонду культури і тепер тут розташовуються різноманітні установи.

Будинок НКВА, який був з’єднаний із садибою

Де знаходиться садиба графині Уварової

Сьогодні в цій будівлі знаходиться Інститут національної пам’яті та інші установи.

Адреса: вулиця Липська, 16

Координати: 50°26′36″ 30°32′01″

Нагадаємо, у Києві є унікальна споруда — Дім невтішної вдови, який був збудований у 1907-1908 роках у стилі раннього модерну. Будинок має одну унікальну особливість — фасад будівлі прикрашений маскароном у вигляді голови жінки, яка "плаче" під час дощу.

Місцеві жителі запевняють, що якщо підійти до особняка впритул і постояти біля нього в тиші кілька хвилин, то можна почути містичний шепіт.

Вірити у привиди, які, нібито, мешкають в особняку чи ні, — це справа кожного з нас. Проте всі мешканці та гості Києва визнають, що цей монументальний будинок однозначно є справжньою візитівкою столиці.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, які містичні таємниці приховує київський замок "Річарда". Цю величну будову було названо на честь англійського короля Річарда I Левине Серце, який став героєм легендарного роману Вальтера Скотта "Айвенго".